Ви є тут

Історія і сьогодення. Наш район

05 Січня 2017 - 10:22

аш район своє походження ховає у сивій давнині восьми віків. Край розлогих лісів, річок та синіх озер. Ще й зараз в центрі міста Каменя – Каширського знаходяться  залишки древнього городища «Замок», розташованого на правому березі ріки Цир. Район має великий унікальний скарб – пам’ятки історії і культури. Серед них найстаріший Свято – Успенський храм у с. Качин, зведений у 1543 році, 11 храмів – пам’ятки архітектури державного значення.

В районі немає великих промислових підприємств, переважає сільське господарство. Перспективною в регіоні є лісопереробна галузь, відродження льонарства та переробка сільськогосподарської продукції. Швидкими темпами розвивається підприємництво.

В районі збережено прадавні традиції Волинського полісся, його культуру, народні ремесла.

Але найбільшим і найціннішим багатством району є його люди – працьовиті, щирі, талановиті, які пишаються своїм краєм і роблять усе для того аби примножити його здобутки і красу. Серед них є  відомі вчені, митці та науковці.

Представлені в цьому виданні матеріали – лише незначна кількість інформації про наш край. Основна мета упорядників – познайомити наших гостей з соціально – економічними особливостями, історією та культурою регіону, з його дивовижними краєвидами.

Сподіваюсь, що це видання сприятиме здійсненню інвестиційних намірів, розвитку туризму, привабить зацікавлених і їм тут захочеться побувати.

Щиро бажаю всім Вам міцного здоров’я, оптимізму, невичерпної життєвої енергії, плідної праці.

Запрошуємо Вас здійснити подорож по Камінь – Каширщині. Вас тут гарно зустрінуть і Вам будуть раді.

Загальні відомості про район

Дата утворення – 1940 рік

Адміністративний центр – м. Камінь – Каширський

Площа - 1,447 тис. кв.км.

Кількість населення – 62,017 тис. чол.

Міське населення – 11,550 тис. чол.

Сільське населення – 50,467 тис. чол.

Густота населення - 35,4 осіб/кв.км.

Кількість  населених пунктів – 65,

в т.ч. сільських – 64.

Газифіковано – 21.

Географічне положення, 

 короткий опис території та природа

Камінь - Каширський район – одна з глибинок Волинського Полісся, розміщений на півночі області  серед розлогих лісів, мальовничих і чистих озер, запашних луків, заболочених територій і полів. У цьому краї з древньою історією, незважаючи на лихоліття і нестатки життя, збережена і примножується прадавня культура, не згасає віковічне і невгамовне прагнення поліщуків працювати, творити, здобувати знання, мріяти про свободу.

51,2 відсотків території займають ліси; 34,7 – сільськогосподарські угіддя. В лісах і заліснених приозерних територіях, заплавах річок і до цього часу зустрічаються дикі тварини: кабани, лосі, козулі, зайці, бобри, велика  кількість пернатої дичини. В лісах також багато різних грибів, ягід: чорниці, малини, ожини, брусниці, журавлини, лохини, суниці. Мальовнича природа. Воєдино сплетені вражаюча зелень лісів, синь озер, річок, водойм і насичене ароматами природи повітря. Збереглися в ландшафтних ботанічних, гідрологічних заказниках тварини, птахи, рослини, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому  масштабі.

У районі чимало рік. У західній частині довжиною 23 км поблизу сіл Бузаки, Мостище, Мельники – Мостище, Хотешів,  Черче протікає річка Турія. Найширша – до 60 м Турія в районі с. Бузаки. Середня глибина 0,5 – 2,5 м. Найбільша – 6,9 м.

У південно – східній частині району знаходиться басейн річки Стохід. Довжина водної артерії в районі – 31 км, яка проходить біля сіл Стобихва, Малий Обзир, Великий Обзир, Боровне. Надрічне, Оленине, Рудка Червинська, Нові   і     Старі   Червища.  Притоками  р. Стохід  в  районі  є     р. Стобихівка, р. Гривка, р. Конопелька,    р.Лалейкова, р. Локниця        (Ліпниця,   Лопниця), р. Осина (Бобри, Осниця, Стохід-Ясиня), Ясина (Ясима, Ясенівка, Ясенувка).

Ріка Цир витікає із заболоченої місцевості неподалік с. Яловацьк.  Протікає біля с. Підцир’я, через м. Камінь – Каширський, село Ворокомле. Протяжність ріки по території району -31 км. Має р.Цир ліву притоку – річку Ільницю, яка бере початок біля с. Нуйно.

 Річки Турія, Стохід, Цир впадають у ріку Прип’ять.

На площі 550 Га розташовано 19 унікальних озер. Вони здебільшого карстового походження. У Нуйнівському лісництві поблизу с.Підріччя знаходиться мальовниче озеро Добре. З 1975 року воно стало пам’яткою природи загальнодержавного значення. Його загальна площа - 41 га.  На глибині озера навіть у літню спеку вода холодна - це справа підземних джерел. Вода озера  дуже прозора,  проглядається на велику глибину.   Добре   видно   й   зарості   водоростей   -   хари,   які нагромаджують у своїх паростках багато кремнію.

Поблизу села Сошичне є найбільш загадкове в краї озеро Заболоцьке (Волове око). Власне, його назва у певній мірі відображає розташування водойми  відносно   села - «за болотом». Площа озера 6,9 гектара, а глибина сягає до 30 - 50  метрів. Оповите багатьма легендами. В одній із них говориться про гору, яка провалилася з лісом і мешканнями якихось лісових людей, які прогнівили Всевишнього. За гріхи він опустив їх під землю і залив те місце водою. Ще одна легенда говорить про жінку, яка ткала в свято, коли не слід було цього робити. Її знаряддя праці, так званий човник, що снує нитку, випав з рук і зім'яв прядиво. Ледь встигла роботяща красуня сказати: «Щоб ти провалився», як зашуміло, загриміло - все  пішло під землю. Лишився один невідомо звідки прибулий човен.

З метою збереження природи поліського краю створені заповідні території. Із 1998 року діє ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Стохід». Розташований він у заплаві р.Стохід, між селами Стобихва і Старі Червища, площа 2902 га. (загальна площа 4420 га). Унікальний природний комплекс включає саму річку, десятки її рукавів, заплавні ліси та прибережні ліси на терасах. Тут зустрічаються з рослин плавун річний, а з тварин - махаон, лелека чорний, змієїд, скигляк (підорлик) малий, журавель сірий, пугач, кутора мала, горностай, видра річкова, занесені до Червоної книги України. Тут проходять масові міграції птахів, яких щорічно пролітає до 50 тисяч. Ця територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.

З 1980 року діє Вутвицький ботанічний заказник державного значення, що знаходиться в лісах Нуйнівського лісництва. Площа заказника 50 гектарів, а охоронної зони навколо нього 518 га. В основі заказника - так зване типове верхове болото із сфагнових мохів. Особливістю цих мохів є посилене вбирання у себе вологи, яка у 20-30 разів важить більше, ніж він сам. На цих сфагнових болотах добре плодоносить цілюща журавлина, росте багно.

Це болото багате на одні із досить оригінальних і рідкісних для Волинського Полісся рослин - хамедафну чашкову. Її відносять до родини вересових. Виглядає вона як вічнозелений, невисокий, до півметра, кущ із блискучими листками і цікавими плодами у вигляді сухих коробочок із великою кількістю насінин. Ця рослина до нас дійшла у тому вигляді, у якому була ще у післяльодовиковому періоді.

У краї є заповідні території місцевого значення, зокрема: ландшафтний заказник «Бузаки», поблизу села Підріччя площею 81,8 га, утворений в 1991 році, знаходиться в Бузаківському лісництві. Тут розташована ділянка соснового лісу з домішкою вільхи чорної і берези природного походження. Є суцільні ягідники чорниці, лохини, а також журавлини дрібноплідної, занесеної до Червоної книги України.

У 1992 році утворений ландшафтний заказник «Качинський» біля с.Качин площею 64 га. Включає озеро Качин, болото з глибокими покладами торфу, частково сфагнового типу, півострів, де зростають тополі.

Біля с. Воєгоща у 1992 році утворений заказник «Мішеч»  площею 68 га. Включає озеро площею 1 га і болото навколо озера  площею 67 га.

З 1992 року діє ландшафтний заказник «Сірче». Площа 194,7 га. Тут є озеро Сірче,  заболочений масив з різноманітною чагарниковою рослинністю, площею 63 га. З рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України, зустрічаються росичка англійська та шейхцерія болотяна. На озері та болотах знаходиться місце мешкання та розмноження лебедів-шипунів, крижнів, чирок, норців великих, куликів,   а   також    деркача,   занесеного   до   європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.

У 1986 році створено лісовий заказник «Карпилівський» площею 14 га  на території  однойменного лісництва. Тут є ділянка ялинового лісу віком понад 70 років  природного походження, місце мешкання глушця (глухаря), занесеного до Червоної книги України.

У районі є декілька ботанічних заказників, зокрема «Верхівський» біля с.Верхи  площею 8,7 га. Включає   низинне болото, де в трав’яно - моховому покриві переважає журавлина звичайна, мох сфагновий; «Карасинський» -  біля с.Карпилівка  площею 15 га ( Карпилівське лісництво); «Мочулинський» -  біля с.Нуйно площею 5,1 га; «Нуйнівський» біля с.Нуйно площею 6,7 га; «Підрічанський» біля с.Підріччя  площею 22,6 га.

Створені гідрологічні заказники: «Великообзирський» - біля с. Піщане.  Площа 43 га. Цінне сфагновим болотом, де серед трав'яного покриву, зустрічається рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України - меч-трава болотяна; «Озеро Карасине»  - біля с.Підріччя  площею 29 га;  «Озеро Лука» -   біля с.Грудки площею 59,8 га; «Озеро Мочулино» -  біля с.Нуйно площею 10 га;  «Озеро Озюрко»;  «Озеро  Скомор'є»  - біля с.Радошинка; «Озеро Сошичне» - біля с.Підріччя площею 16 га;  «Озеро Стобихівське» - біля с.Стобихівка  площею 91  га;  «Турський» - між селами Личини і Черче площею 3940 га, який включає р.Турію із заболоченими масивами.

Ці заказники    є    місцями    масового розмноження   водоплавних, навколоводних та інших птахів (всього більше 120 видів, 60 з яких гніздяться).

Історичне минуле

Історія цього краю сягає в глибоке минуле. Адже в багатьох куточках Камінь-Каширщини знайдені сліди матеріальних пам’яток епохи мезоліту, неоліту, бронзового віку.

Про них також свідчать знахідки біля сіл Боровне, Нуйно, Ставище, Личини, Грудки, Карпилівка, Хотешів та у місті Камені-Каширському, де були знайдені  знаряддя праці, посуд, прикраси, що використовувалися у різних історичних періодах.

         На території району в селах Стобихва, Великий Обзир, Боровне знаходяться 9 пам’яток археології місцевого значення, що взяті під охорону держави. В селі Качин знайдено скарб, що має велику історичну цінність (ІУ-У століття н.е. – 2 срібні пряжки, 2 фібули, бурштинове намисто, частина кінської збруї, підвіски, злиток срібла масою 104 г та ін.).

         В місті Камені-Каширському були знайдені під час археологічних розкопок рештки городища „Замок”.

         Перша літописна згадка про Камінь-Каширський – теперішній районний центр зустрічається під 1196 роком, коли Волинський князь Роман Мстиславович побудував тут фортецю для захисту північних кордонів Волинської землі. Вона називалась Каменем, а саме містечко навколо – Кошером.

         У 1241 році його захопило Литовське князівство.

         У 1340 році місту одному з перших у Волинському краї було надане Магдебурзьке право.

         В кінці ХІV століття Каменем стали володіти литовські князі Сангушки.

За Люблінською унією 1569 року місто і навколишні прилеглі території переходять під владу Польщі.

         Останнім власником Каменя-Каширського з роду Сангушків-Каширських був князь Адам – Олександр Сангушко-Каширський, який заповів місто племіннику Казимиру – одному з племінників сестри Анни, яка була заміжньою за Єжи  Красицьким. Ці події в часі співпали з 3 Переясловською угодою 1654 року, коли Камінь- Каширський край у складі Волині залишився під владою польських шляхтичів Красицьких і перебував під їх власністю понад 200 років.

        В ІІ половині ХVІІІ століття власником міста став Франц Красицький. Після його смерті маєтком володіла вдова Олександра Красицька, а у 1830 роках – її син Владислав Красицький.

        1795 рік – третій поділ Польщі, за яким правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії, Камінь-Каширський був у складі Волинського  намісництва, а згодом із 1797 -  Волинської губернії.

        В роки І світової війни через села Великий Обзир, Боровне, Оленине, Рудка Червинська, Тоболи проходила лінія фронту.

За Ризьким мирним договором 1921 року землі Камінь-Каширщини знову відійшли до Польщі.

У 1939 році район в складі Волині  возз’єднано з УРСР. У січні 1940 року Камінь-Каширський став районним центром утвореного однойменного району. Розпочала діяльність міська і районна ради.

З початку війни 1941 – 1945 років територія району була окупована фашистами. Діяли загони радянських партизанів. У 1943 році була утворена військова округа «Турів», куди входив Камінь – Каширський. Командував округою Ю. Стельмащук (Рудий). Штаб округи в липні 1943 року знаходився в селі Великий Обзир. Навколо міста, а деякий час і в ньому діяло угруповання вояків УПА У. Кузьменка (Ярослав).

19 – 20 серпня 1943 року були здійснені наступ повстанців і захоплення м. Каменя – Каширського. В наступі брали участь курінь «Назара – Криги», сотні «Лисого», «Кубіка». У  січні 1944 року в місті були почергово як бойові підрозділи повстанців, так і партизан.

 В селі Хотешів функціонувала школа старшин УПА.

День визволення від окупації району – 16 квітня 1944 року.

У повоєнні роки в складних умовах почалось відродження Камінь- Каширщини. Поступово розвивалась економіка краю. Проте на початку вісімдесятих років сповільнився економічний ріст. Розпочата в середині вісімдесятих років перебудова показала нездатність командно – адміністративної системи до реформ. Народ України боровся за незалежність.

1 вересня 1991 року у м. Камінь – Каширський відбувся мітинг з нагоди прийняття Акту про державну незалежність України. Над приміщенням районної державної адміністрації було піднято прапор нової незалежної України.

У 1992 році в м. Камені – Каширському відкрито пам’ятник воїнам УПА.

Камінь - Каширський сьогодні

Пам’ятки архітектури 

На території району знаходиться 77 об’єктів культурної спадщини, в тому числі :

-пам’яток містобудування і архітектури (національного значення) - 11;

- пам’яток містобудуванні і архітектури (місцевого значення) - 8;

- пам’яток історії, монументального мистецтва, археології (місцевого значення) - 58.

Пам’ятками архітектури державного значення є: церква Успіня Пресвятої Богородиці (1589р., с.Качин), церква Преображення Господнього (1600р., с.Нуйно),  церква Стрітення Господнього (1642р., с. Михнівка), церква святого Іллі Пророка (1700р., м.К-Каширський),  церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723р., м.Камінь-Каширський),  церква Різдва Пресвятої Богородиці (1737р., с. Видерта), церква святого Архангела Михайла (1742р., с.Верхи),  церква святого Архангела Михайла (1790р., с.Хотешів),  церква святого Архангела Михайла (1775р., с.Грудки),  церква Успіня Пресвятої Богородиці (1795р., с.Запруддя), церква святої Параскеви П’ятниці (1777р., с.Осівці).

Ними пишається наша земля

Камінь - Каширщина не лише славна майстровитим і трудолюбивим народом, а й людьми, які плідно працювали  працюють на ниві науки, освіти, культури.

Саме до таких особистостей належить син Нуйнівської землі Григорій Рафальський (1789 - 1848), митрополит Новгородський, Санкт - Петербурзький і Фінляндський Антоній. В сан митрополита, священноархімандрита Свято - Троїцької Александро - Невської Лаври з призначенням членом Священого Синоду був возведений у 1843 році.

В історію церкви Антоній (Григорій Рафальський) увійшов визначною постаттю захисника православної віри, яка об’єднувала народ. Він домагався через церкву становлення освіти, будував храми. Один з них - Свято - Покровська церква у рідному селі на могилах своїх батьків.


*****

В с. Запруддя певний час проживала Леся Українка з матір’ю, також знаною талановитою поетесою, збирачкою фольклору Оленою Пчілкою - Оленою Петрівною Косач.

Леся Українка, як і вся родина Косачів, часто навідувалась у Запруддя, де жила її тітка Олена Антонівна Косач, в заміжжі Тесленко - Приходько.

Побував в обійсті Тесленків - Приходьків славний Каменяр - Іван Франко.

Мальовнича поліська природа надихала талановитих митців до написання літературних творів, відомих у всьому світі.

*****

В місті Камені - Каширському у сім’ї вчителя народився Євген Степанович Шабліовський - відомий у світі вчений - шевченкознавець, член - кореспондент Всеукраїнської академії Наук, лауреат державних премій, заслужений діяч науки.

Автор майже тисячі книг, монографій, наукових статей пройшов тернистий життєвий шлях. Він зазнав жорстоких репресій, відбув заслання. Але залишився до кінця свого життя палким патріотом України.

У 2006 році в районі були проведені заходи з відзначення 100 - річчя від дня народження славетного земляка.

*****

В с. Сошичне в бідній селянській сім’ї народився  Павло Микитович Калиновський (1899 - 1971) - генерал-майор, очільник одного з відділів Генерального штабу в роки Великої Вітчизняної війни.

З кінця 1943 року - на викладацькій роботі. Завідувач кафедри військової академії Генерального штабу. Нагороджений чотирма орденами СРСР, багатьма медалями.

*****

Дмитро Власович Степовик проживав у м. Камені - Каширському разом з батьками з 1950 по 1955 роки.

Після закінчення Камінь - Каширської середньої школи вступив до Київського університету на факультет журналістки.

  • Д.В.Степовик - професор, доктор філософії, доктор богословських наук, доктор мистецтвознавства, академік Академії наук Вищої школи України, працює в інституті мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М. Рильського.

Їх заслуги визнала Україна

Заслужені вчителі України

Зубок Ганна Максимівна

Комар Тетяна Володимирівна

Півницька Марія Степанівна

Заслужені працівники культури

Смолярчук Євгенія Михайлівна

Смолярчук Тетяна Дмитрівна

Заслужені лікарі України

Гірченко Людмила Олександрівна

Шпарик Роман Іванович

Заслужений енергетик України

Коренчук Василь Іванович

Заслужений юрист України

Гордійчук Віктор Миколайович

Заслужений будівельник України

Сонопал Петро Адамович

Заслужені працівники України  в галузі сільського господарства

Калюх Адам Йосипович - заслужений працівник сільського господарства 

Колодій Марія Василівна  - заслужений зоотехнік

Лук’янчук Петро Федорович - заслужений меліоратор

Руденко Валентин Іванович - заслужений агроном

Нинюк Іван Андрійович - заслужений меліоратор

З нашого району вийшло понад 70 докторів і кандидатів наук. Серед них:

- Цвих Володимир Федорович, завідувач кафедри політології Київського національного університету, доктор наук, професор. Випускник Хотешівської середньої школи.

- Лондар Сергій  Леонідович, ректор Українського державного університету економіки і фінансів, доктор економічних наук, професор. Випускник Камінь - Каширської середньої школи №1.

- Давидюк Віктор Феодосійович, професор Волинського національного універститету, доктор філологічних наук. Випускник Тоболівської середньої школи.

          -  Колб Олександр Григорович, завідувач кафедри кримінального права і процесу Волинського національного університету, доктор юридичних наук, професор. Випускник Підцир’ївської восьмирічної школи.

 - Понеділок Григорій Володимирович, заступник директора інституту прикладної математики та фундаментальних наук, декан повної вищої освіти національного університету «Львівська політехніка», кандидат фізико - математичних наук, доцент. Випускник Хотешівської середньої школи.

  •  Набруско Віктор Іванович, президент національної радіокомпанії, заслужений журналіст України, нагороджений  орденами «За заслуги» 3 і 2 ступеня, кандидат політологічних наук. Випускник Великообзирської середньої школи.
  •  Маковецький Адам Мефодійович, доктор соціологічних наук, почесний професор кафедри соціології Чернівецького національного університету. Випускник Хотешівської середньої школи.
  •  Бородчук Анатолій Васильович, доцент кафедри фізичної та біомедичної електроніки Львівського національного університету ім.. І.Франка,  кандидат фізико - математичних наук. Випускник Камінь - Каширської середньої школи №1.
  •  Новосад Микола Мусійович, заступник голови Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України, заслужений журналіст України. Випускник Хотешівської середньої школи.

Господарство і економіка  району

В Камінь - Каширському районі діють два промислові підприємства, в тому числі ТОВ «ДОФ-АРБО» та підприємство райспоживспілки «Кооператор». Значні обсяги промислової продукції виробляє державне підприємство  «Камінь - Каширський лісгосп».

У 2008 році промислові підприємства реалізували продукції на суму 1,6 млн. грн., що у 2,4 рази більше, ніж за 2007 рік.

Протягом січня - жовтня 2009 року підприємствами реалізовано продукції на суму 10 млн. грн.

В районі є ряд підприємств, які у зв’язку із зміною власників, відсутністю інвестицій, сировини або ринків збуту продукції припинили свою діяльність, в тому числі льонозавод, комбікормовий завод та ТОВ «УкрексВолиньвуд» (колишній деревообробний завод). На підприємствах є відповідна матеріальна база, виробничі та складські приміщення. Ці підприємства пропонуються потенційним інвесторам для організації виробництва.

Відповідні інвестиції можливі у переробку дарів лісу, в тому числі ягід та грибів.

З врахуванням наявності незайнятого населення можливе налагодження промислового виробництва меблів, будівельних матеріалів, столярних виробів.

Інвестиції в облаштуванні природних водойм та будівництво баз відпочинку на берегах озер сприятиме розвитку «зеленого» туризму.

Лісове господарство

Приорітетною галуззю розвитку району є лісове господарство. Заготівля, переробка і використання деревини, дарів лісу: ягід, грибів, технологічної сировини, березового соку суттєво впливає на економіку району, бюджет населення.

На території району є 2 підприємства лісогосподарської діяльності: державне підприємство «Камінь – Каширське лісове господарство» та державне підприємство СЛАП « Камінь - Каширськагроліс».

Загальноприйнятим в роботі лісівників – відтворювати та збільшувати лісистість території за рахунок заліснення зрубів минулих років лісоутворючими породами високої якості та  використання малоцінних еродованих земель, що вийшли з господарської діяльності.

Щорічно вирощується близько 4,5 млн. сіянців сосни та дуба черещатого. Лісівничий догляд за лісовими культурами проводиться на площі 1,1 тис га, освітлення лісових культур – на площі 230га, прочищення – 280 га. Щорічно проводиться лісопатологічне обстеження насаджень на площі 13,6 тис. га.

Щорічно заготовлюється ліквідної деревини - 112,9 тис. м. куб., реалізується лісопродукції у круглому вигляді - 33,3 тис. м. куб., з них дров паливних - 31,6 м. куб.

Переробляється 31 тис. м. куб. деревини. В результаті переробки отримується  9,65 тис. м. куб. пиломатеріалів обрізних, які експортуються в Англію, Бельгію, Італію, Німеччину, Польщу, США, Туреччину. Пиломатеріали необрізні реалізуються на внутрішньому ринку.

Заготівлю і первинну обробку деревини, виготовлення продукції, в тому числі столярних виробів здійснює також ТзОВ «ДОФ - Арбо».

З врахуванням наявності незайнятого населення можливе налагодження промислового виробництва меблів, будівельних матеріалів, столярних виробів.

Сільське господарство

В районі налічується 52525 га сільськогосподарським угідь, в тому числі - 30568 га ріллі, 11058 га сіножатті, 10306 пасовищ.

Фактично обробляється 32761,73 га, з них  розорені сіножаті і пасовища - 2193 га. Осушені землі - 33534,3 га сільськогосподарських угідь (63, 9 відсотків до загальної кількості угідь), в тому числі 15982,4 га - рілля, 8828 , 9 га - сіножатті, 8723 га  - пасовища.

В сільськогосподарських підприємствах району всіх форм власності - 3584 га сільськогосподарських угідь, в тому числі рілля - 1915 га, сіножатті - 945 га, пасовища - 719 га.

Фактично обробляється 2186,73 га, з них  на розорених луках  і пасовищах - 271 га. Осушені землі - 3070,2 га сільськогосподарських угідь ( 85,7 відсотка до загальної кількості угідь), в тому числі:

-  рілля - 1664,8 га;

-  сіножатті - 814,6 га;

-  пасовища - 590, 8 га.

За статистичними даними господарську діяльність ведуть 15308 особистих селянських господарств на площі 30575 га землі, що складає 93,3 відсотка використання загальної площі землі району

В районі нараховується 31 сільськогосподарське підприємство: з них  2 приватні, один сільськогосподарський обслуговуючий кооператив,   1 агрофірма , 31 фермерське господарство.

Із наявних сільськогосподарських кооперативів 9 ведуть господарську діяльність.

Спеціалізація району в галузі рослинництва - вирощування зернових - 42,8 відсотка, картоплярство - 17,6 відсотка , овочівництво - 3,1 відсотка, кормовибництво - 36,4 відсотка в структурі посівних площ, в тому числі сільськогосподарські підприємства: вирощування зернових - 65 відсотків, кормовиробництво  - 35 відсотків площ в структурі посівних площ.

В галузі тваринництва - м'ясо - молочне скотарство, свинарство. Господарствами всіх форм    власності утримується 16315 голів ВРХ, що становить 7,14 відсотків до загальної обласної чисельності поголів'я та 22071 голів свиней - 7,13 відсотка від загальної обласної чисельності поголів'я свиней.

У 2008 році згідно із статистичними даними було реалізовано підприємствами всіх форм власності 4114 тонн м'яса у забійній вазі, в тому числі господарствами населення 3891 тонна, та сільськогосподарськими кооперативами 223 тони.

Всіма категоріями господарств було реалізовано 35220 тонн молока. Від реалізації продукції тваринництва  селяни  отримували  88579 тис.грн.

Було вироблено продукції рослинництва на 98117 тис.грн. Всього   виробництво   продукції  рослинництва  та  тваринництва  у минулому році    склала на суму  183287 тис.грн. із них - 3459 тис.грн. продукція    сільськогосподарських підприємств, що становить близько 2 відсотків від загальної кількості.

Дають віддачу вкладені кошти з місцевого бюджету на реалізацію програм «Зерно», «М’ясне скотарство». Сьогодні в колективних сільськогосподарських підприємствах 722 горови великої рогатої худоби Волинської м’ясної породи.

Підприємництво

В господарстві району підприємництво з кожним роком набирає більшої питомої ваги, відіграє значну роль в забезпечені населення товарами, побутовим послугами. На кінець 2009 року зареєстровано 1680 фізичних осіб - підприємців та 180 юридичних осіб - суб’єктів господарської діяльності, в тому числі 109 малих підприємств. В цілому по району в малому підприємстві зайнято більше 2,7 тис. осіб, що складає 31, 3 відсотки працюючого населення.

В районі функціонує структура фінансової та страхової підтримки бізнесу: 4 відділення банківських установ, 2 кредитні спілки, 3 страхові компанії.

За останні роки збільшується інвестиції в економіку району. У 2007 році - 26, 3 млн. грн., , у 2008р. - 31,3 млн. грн.

Високими темпами розвивається торгівельна сфера, яка представлена 93 закладами роздрібної торгівлі та 40 підприємствами громадського харчування. Побутові послуги надають 43 об’єкти господарської діяльності.

На малому підприємстві МСК виробляються меблі. Воно оснащене сучасним обладнанням, відзначається високою культурою праці. Тут освоєно понад 300 видів продукції

Освіта

У районі діє 51 сільська загальноосвітня школа (25 - І-ІІІ,          15 – І-ІІ, 11 - І ступенів), 2 навчально-виховних комплекси (ЗОШ І-ІІІ ст. - ліцей, ЗОШ І-ІІІ ст. - гімназія) у м. Камені - Каширському, у яких навчається понад 9,6 тис. учнів. НВК №2 отримав відзнаку у громадській акції «Флагмани освіти і науки України». У 22   дошкільних навчальних закладах навчається 1498 дітей.

 Функціонують   міжшкільний   навчально - виробничий комбінат,Будинок дитячої та юнацької творчості, станція юних техніків та станція юних туристів. Створене і працює вище професійне  училище, яке готує кваліфікованих робітників будівельних професій.

      В освітній галузі працює заслужений вчитель України Зубок Г.М., 23-вчителів-методистів, 122 старших вчителів.

      За роки незалежності в районі збудовано 8 шкіл на 3786 учнівських місць, завершено комп’ютеризацію шкіл, організовано 100-відсоткове харчування школярів, підвіз дітей, які проживають за межею пішохідної доступності.

      У 1998 році за розпорядженням Президента України збудовано школу на  540 місць у села Раків Ліс. У районі створено і функціонує 8 освітніх округів.

      Одним з пріоритетних напрямків у роботі освітньої галузі є цілеспрямована робота з профілізації старшої школи : у 53 класах з профільним спрямуванням навчається 1144 старшокласники.

 Предметом особливої турботи районної ради є підтримка і розвиток дитячої обдарованості.  Районною радою утворено філію МАН, в якій навчається 90 обдарованих дітей, які мають змогу займатися поглибленим вивченням математики, фізики, хімії, інформатики, фольклористики.  Також встановлено стипендію районної ради імені Є.Шабліовського для дітей, які досягли найвагоміших успіхів у навчанні. За останні 5 років учасниками всеукраїнський олімпіад стало 7 чоловік, учнями  здобуто 3 призових місця  на всеукраїнських, 105 на обласних предметних олімпіадах, підготовлено 91 учнівську науково-дослідну роботу, 30 з яких здобули призові місця на обласних , 6 всеукраїнських конкурсах і турнірах.

         За  досягнуті успіхи в справі навчання і виховання підростаючого покоління встановлено щорічну премію районної ради, якою нагороджується кращий вчитель району.

В районі завершуються роботи з відновлення роботи дошкільних навчальних закладів.

Культура

У районі функціонує 48 клубних закладів і 48 бібліотечних установ, діють дитяча школа мистецтв, народний краєзнавчий музей.Історія культосвітньої галузі  Камінь-Каширського краю розпочалася на початку  сорокових років минулого століття, коли був створений районний клуб. Газета  „Вільна праця” 28 грудня 1939 року  повідомляла про те, що за рішенням повітового виконавчого комітету відкрили у колишньому Народному домі клуб і бібліотеку. Система культосвітніх закладів  району постійно розвивалась. Знана наша Камінь-Каширська земля чудовими фольклорними колективами, які доносять до наших днів пісні, звичаї, обряди. Прадавня пісня батьків звучить у виконанні фольклорних колективів сіл Нуйно , Бузаки, Видерта, Оленине,  троїстих музик із  Воєгощі. Багато зусиль для збереження національного скарбу народу - його пісні доклала збирач перлин народної творчості, фольклорист і етнограф, автор і упорядник ряду книг наша землячка Олександра Павлівна Кондратович. Знана також збирачка і виконавиця народних пісень Ганна Павляшик, яка впродовж багатьох років працює директором Будинку культури с. Видричі. Своєрідна поліська манера виконання, автентичний фольклор, глибина голосу – все це відмічалося не на одному престижному огляді - конкурсі чи фестивалі в Україні.

При районному Будинку культури діє 7 колективів, які носять звання „народний аматорський”. Провідними колективами  є хорова капела „ Колорит”, хор ветеранів війни та праці „Дзвони пам’яті” ( керівник – Заслужений працівник культури України  Тетяна Смолярчук),  ансамбль народної пісні „ Родовід” ( керівник Людмила Довгун), оркестр народних інструментів „Тоніка” (керівник Дмитро Смолярчук) та інші. Ці колективи здобули визнання не тільки на Волині, але й у незалежній Україні, вони мають великий перелік  творчих здобутків і конкурсних перемог.

Пісня - то душа народу. А фольклорний гурт «Дубровуйка» з с. Оленине є душею рідного села, кожного свята у районі і за його межами. Пісні у виконанні ансамблю є зразком народного фольклору. В районі збереглися давні народні звичаї і обряди.                                                               

Юне покоління нашого району має  змогу торкнутися високого мистецтва, оволодіти його основами  у дитячій школі мистецтв. Нині там навчається 232  дітей –  майбутніх талановитих  музикантів, композиторів, хореографів, художників. Учні цієї школи є постійними учасниками і переможцями обласних і Всеукраїнських конкурсів і фестивалів.  Відкрито клас духових інструментів у с. Видерта.

           Свою історію має  в районі книжне слово. Про першу  українську державну бібліотеку є згадка в обласній газеті „ Вільна праця”. У ній говориться, що у грудні 1939 року у Камені-Каширському розпочала роботу повітова бібліотека.  Бібліотекарі часто ставали помічниками мешканцям  на їх шляху до знань, до книги.

          З 1947 року діє районна бібліотека для дітей.

         Хранителем історії краю, літописцем району є  народний історико - краєзнавчий музей. Зачинателем музейної справи  в районі та керівником новоствореного музею у 1980 році став  невтомний краєзнавець, дослідник, вчитель місцевої школи Василь Михайлович Кмецинський. Його іменем названа вулиця в місті.

          З червня 1992 року музей очолює Наталія Олександрівна Пась.  У музеї зберігається понад 2000  експонатів, з них оригінальних – понад 600.      У 1985  році  музею  присвоєно   звання   „ народний”.

        Народні ремесла

 «Щастя дістається тим, хто багато працює», - писав Леонадро да Вінчі. Мабуть, найщасливішими людьми є художники. Іван Коник, Михайло Чикида, Андрій Дубровський. Василь Шумик з м. Каменя - Каширського, Анатолій Мокійчук з с. Нуйно. На їхніх полотнах переважно зображуються пейзажі рідного краю,  натюрморти, портрети. А Мокійчук Анатолій, крім того, знайшов себе в іконо писанні. Ним намальовані ікони і розписано не один храм.

Камінь - Каширщина споконвіку славилася майстерними виробами ковалів, гончарів,  гутників,  стельмахів,  теслярів, кушнірів, ткачів. У с. Верхи чимало людей , які займаються виливанням предметів домашнього вжитку, що використовуються для приготування і споживання їжі: казани, форми для випікання хліба,  сковорідки,  кварти, ложки тощо. Тому  Василь Корніяшик успадкував ливарну справу від свого батька і діда. В такому казані зварений в селянській печі борщ з грибами - поліський делікатес.

У руках бондарів співає дерево. І цю пісню високо цінує народ, бо жодне обійстя поліщука не обходиться від добре виговленої діжки, бочки, цеберки.

В умільців лозоплетіння лоза не просто пруття, а прекрасний матеріал для виготовлення корзинок, кошиків, різних предметів побуту.

Життя людини в народі завжди оцінювалося сумою добрих справ, які вона встигла зробити, особистою працелюбністю. Тому такі неспокійні серця у наших умілих рукодільниць: вишивальниць, ткаль.

Підростаючому поколінню передається прадавнє ремесло - творити прекрасне засобами художньої вишивки.

У міжшкільному навчально – виробничому комбінаті  старшокласниці сіл району навчаються цьому мистецтву. Всього за курс навчання  дівчата опановують понад 30 технік вишивання.

Успіхи наших юних вишивальниць засвідчують республіканські, обласні, районні виставки. Роботами наших учасниць любувались у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Арентині, Австралії, Ізраїлі, Росії, Прибалтиці, Білорусі.

У кабінеті художньої вишивки  зібраний унікальний матеріал стародавніх зразків, прикрас  одягу на теренах району, області, окремим з них  понад 100, а то і  200 років. Не старіють, не втрачають придатності давні узори, вони і сьогодні поєднані в різних варіантах, використовуються для оздоблення одягу, речей хатнього вжитку, надають йому неповторної самобутності і краси.

Охорона здоров’я

      Поліпшується медичне обслуговування населення. Сьогодні в районі функціонує центральна районна лікарня на 300 стаціонарних ліжок та 30 ліжок денного стаціонару, райполіклініка на 600 відвідувань в зміну, Хотешівська тублікарня обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання на 60 ліжок, 8 лікарських амбулаторій, 47 фельдшерсько-акушерських пунктів. Медичну допомогу населенню надають 115 лікарів. В галузі охорони здоров’я працюють два Заслужених лікарі України Шпарик Р.І. – головний  лікар центральної районної лікарні, Гірченко Л.О. -   завідувач відділенням Хотешівської тублікарні, 31 лікар має вищу,  29 – першу, 23 – другу кваліфікаційні категорії.

      Пріоритетним в роботі центральної районної лікарні є охорона дитинства і материнства, підвищення якості медичної, профілактичної допомоги населенню, зміцнення матеріальної бази.

У 2008 році народилося 1177 дітей, що на 88 більше, ніж минулого року. Природний приріст становить 337 осіб.

      Районна лікарня оснащена сучасною лікувальною і діагностичною апаратурою. Постійно запроваджуються нові медичні технології. Корпорація «Джон Сноу, Інк», що виконує проект міжнародної технічної допомоги, запровадила в 2004 – 2006 роках у центральній районній лікарні проект «Здоров’я матері і дитини». На виконання державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» проведена реорганізація акушерського відділення, запроваджені сучасні перинатальні технології.

В 2007 році розпочато виконання проекту «Разом до здоров’я» з питань планування сім’ї. Успішно працює програма «Цукровий діабет».

З 2003 року реалізовується програма комплексного соціально – економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Центральна районна лікарня співпрацює також з німецько – українським фондом «ТАВІФА» та скандинавською дитячою місією.

В рамках україно – швейцарського проекту «Перинатальне здоров’я» проводяться тренінги для сімейних лікарів з спостереження за здоров’ям вагітних, сучасних технологій в акушерській практиці.

 Внаслідок оптимального поєднання використання бюджетних коштів для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на протязі останніх років здійснюється безоплатне лікування, харчування та перебування в стаціонарі.

Фізична культура і спорт

   Для послуг фізкультурників та спортсменів району в місті є стадіон „Колос” на 800 місць, 22 футбольних поля, 82 спортивних майданчики, 20 спортивних залів, 3 тренажерних зали.

     1056 учнів шкіл міста і району відвідують заняття у 2 дитячо-юнацьких спортивних школах, які готують юних легкоатлетів, футболістів, волейболістів, дзюдоїстів, шахістів.

     Крім того в районі створено 6 спортивних клубів за місцем проживання. Заслуговує на увагу спортивний клуб „Юність” з м. Каменя-Каширського та футбольний  клуб „Стохід” з с.Боровне, основною метою діяльності яких є пропаганда ігрових видів спорту та здорового способу життя.

     Вихованці спортивних шкіл неодноразово ставали переможцями та призерами обласних, всеукраїнських та міжнародних змагань.

     До складу збірної Волині входили майстри спорту Віктор Деркач – дзюдо, Віталій Карпік, Петро Чикида – легка атлетика, Юрій Чикида – важка атлетика, майстер спорту міжнародного класу, призер чемпіонату Європи,  Андрій Ковалик – ручний м’яч.

     Найвищих досягнень домігся вихованець ДЮСШ Анатолій Шевчик, який у складі збірної команди України з футболу двічі став переможцем параолімпійських ігор у Греції (Афіни-2008р.) та чемпіоном світу в Бразилії (Ріо-де-Жанейро, 2005р.).

     В місті результативно працює міський центр фізичного здоров’я населення (МЦФЗН) „Спорт  для всіх”,  районні спортивні школи, спортивний клуб вищого професійного училища «Трудові резерви», районна організація товариства «Колос».


 

Місця відпочинку

На околиці с. Олександрія оповита легендами і наділена цілющими якостями стоїть Панська криниця. Туди вода прибуває з потужного джерела. Чиста, прозора, холодна, дуже приємна на смак. Джерело взимку не замерзає. Біля криниці збудований намет, де можна подорожуючим підкріпитись, попити води. Криниця відома у всій окрузі і за межами району, бо розташована не так далеко від автомобільної дороги Камінь – Каширський – Ковель.

Окультурені також інші джерела біля сіл Нуйно, Видерта, Ворокомле, Брониця, Стобихва.

Вирішити проблему відпочинку працюючих в лісі, туристів, збирачів ягід та грибів допомагають рекреаційні пункти. Вони, як правило, знаходяться у мальовничих місцях. Навіси, бесідки, альтанки, казкові будиночки, зони дитячого дозвілля, місця для розведення вогню – ось не повний перелік того, що піднімає настрій, підвищує працездатність, справляє незабутні враження. Такі об’єкти розміщені біля всіх магістральних  доріг.

Туристськими стежками

Камінь - Каширщина - цікавий і привабливий для туристів край. Побувати тут і побачити своїми очима, відчути тілом і душею красоту Волинського полісся, відвідати незаймані місця, побувати і наодинці поспілкуватися з природою - все це залишає незабутні приємні враження.

Пропонуються  велосипедні, пішохідні маршрути різних ступенів складності та подорож човном по річці Стохід, поліської Амазонки, від с. Стобихва до с. Рудка Червинська.

Велосипедні маршрути

  1.    

м. Камінь – Каширський  – с. Олексіївка – с. Ворокомле – с. Кримне – с. Винімок – с.Соснівка – с. Пнівне – с.Фаринки – с. Тоболи – с. Рудка – Червинсьа – с. Оленине – с. Житнівка – с. Піщане – с. Верхи – с. Карпилівка – с. Карасин – с. Стобихівка (озеро) – с. Радошинка – с. Запруддя – с. Сошичне

2. Протяжність – 110 км (ІІ ступінь складності, 3 денний).

м. Камінь – Каширський –с. Раків – Ліс – с. Підріччя – озеро Добре – с. Нуйно – с. Олександрія (джерело) – с. Качин (озеро) – с. Личини – с. Запруддя – с. Радошинка – с. Карасин – с. Карпилівка – с. Стобихва – с. Великий Обзир – с. Боровне – с. Оленине – с. Гута – Боровенська – с. Полиці – с. Гута – Камінська – м. камінь – Каширський.

3. Протяжність –70км (І ступінь складності, 2 денний).

м. Камінь – Каширський –с.Підцир’я – с. Залісся – с. Яловацьк – с. Верхи – с. Стобихва – с. Великий Обзир – с. Піщане – с. Полиці – с. Іваномисль – с. Брониця – м. Камінь – Каширський.

4. Протяжність –70км (І ступінь складності, 2 денний).

м. Камінь – Каширський – озеро Озюрко – с. Воєгоще – с. Ворокомле – с. Видерта – с. Каливиця – с. Підбороччя – с. Черче (джерело) – с. Котуш – с. Хотешів – озеро Сірче – с. Добре – с. Михнівка – с. Бузаки – с. Підріччя – озеро Святе – с. Раків – Ліс – м. Камінь – Каширський.

Пішохідні маршрути (одноденні)

1.  Протяжність – 20км.

м. Камінь – Каширський – с. Гута – Камінська (стави) – с. Клітицьк –урочищеДубицьке – м. Камінь – Каширський.

2. Протяжність – 17 км.

м. Камінь – Каширський – озеро Озюрко – лісова дорога – м. Камінь – Каширський.


3. Протяжність – 20км.

м. Камінь – Каширський – с. Грудки – озеро Ольбля – с. Осівці – с. Залазько– м. Камінь – Каширський.

Пішоходні маршрути (двохденні)

1. Протяжність – 30 км (І ступінь складності).

м. Камінь – Каширський – с. Раків – Ліс – с. Краснилівка – с. Бузаки – с. Михнівка – с. Бузаки – с. Мостище – с. Залазько – м. Камінь – Каширський.

2. Протяжність – 35 км (І ступінь складності)

м. Камінь – Каширський – с. Раків – Ліс – озеро Святе – с. Підріччя – озеро Карасине – озеро Добре – озеро Сошичне – озеро Мочулине – с. Нуйно – с. Підцир’я – м. Камінь – Каширський.

3. Протяжність – 35 км (І ступінь складності)

м. Камінь – Каширський – с.Олексіївка – с. Ворокомле (басейн р.Цир) – с. Воєгоще – озеро Озюрко – м. Камінь – Каширський.

4. Протяжність – 35 км (І ступінь складності)

м. Камінь – Каширський – урочище Дубицьке – с. Гута – Камінська (стави) – с. Клітицьк – с. Яловацьк(Кам’яна річка) – с. Залісся – с. Нуйно – с. Підцир’я – м. Камінь - Каширський



 

Пішохідні маршрути (трьохденні)

1.Протяжність – 75 км (ІІІ ступінь складності).

м. Камінь – Каширський – с. Підцир’я – с. Залісся – с. Яловацьк (Кам’яна річка) – с. Верхи – с. Стобихва – с. Великий Обзир (басейн річки Стохід) – с. Піщане (джерело) - с. Гута – Боровненська – с. Малі Голоби – с. Полиці – с. Іваномисль – с. Гута – Камінська (шкільний краєзнавчий музей)– м. Камінь – Каширський.

      2. Протяжність – 100 км (ІІІ ступінь складності).

м. Камінь – Каширський – с. Олексіївка – с. Ворокомле – с. Кримне – с. Брониця – с. Малі Голоби – с. Піщане – с. Верхи – с. Карасин – с. Сошичне – урочище Майдан – с. Нуйно – озеро Добре – с. Раків – Ліс – м. Камінь – Каширський.

3. Протяжність – 60 км (ІІ ступінь складності).

       м. Камінь – Каширський – с. Залазько – урочище Клітки – с. Бузаки – с. Михнівка – с. Добре – озеро Сірче – с. Хотешів – с. Котуш – с. Черче – с. Осівці – м. Камінь - Каширський

Історичні та природні об’єкти

Камінь - Каширщини

м. Камінь - Каширський - районний краєзнавчий музей (1981р.), шкільний музей НВК №1, Меморіальна дошка Шабліовському Є.С., церква святого пророка Іллі (1700р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723р.), каплиця Домініканського монастиря (XVII століття), Монумент Слави на могилі Невідомого Солдата.

с. Раків - Ліс - церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1914р.), «Адамова криниця».

с. Бузаки - пам’ятник односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1974р.), річка Турія.

с. Михнівка - церква Стрітення Господнього (1624р., пам’ятник архітектури національного значення).

с. Нуйно - церква Покрови Пресвятої Богородиці (1841р.), пам’ятник односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1963р.), церква Преображення Господнього (1600р., пам’ятник архітектури національного значення), джерело (урочище «Криничне»), озеро Добре - гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вутвицький», озеро Мочулине, озеро Карасине.

с. Сошичне - церква Різдва Пресвятої Богородиці (1902р.), пам’ятник полеглим односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1969р.), озеро Заболоцьке.

с. Личини - шкільний краєзнавчий музей, церква Воздвиження Чесного Хреста (1907р.).

с. Качин - церква Успіння Пресвятої Богородиці (1589р., пам’ятник архітектури державного значення), озеро Качинське, пам’ятник полеглим односельчанам (1971р.).

с. Олександрія - джерело «Панська криниця».

с. Запруддя - церкваУспіння Пресвятої Богородиці (1795р., пам’ятник архітектури державного значення).

с. Стобихівка - озеро Стобихівка.

с.Стобихва - джерело, річка Став, Панська гора.

с. Великий Обзир - ландшафтний заказник «річка Стохід» загальнодержавного значення, пам’ятник полеглим односельчанам (1975р.), курган Мандзиха.

с. Верхи - церква святого Архангела Михаїла (1742р., пам’ятник архітектури державного значення), обеліск полеглим односельчанам (1980 р.), народні промисли (ливарництво).

с. Піщане - джерело, пам’ятник полеглим односельчанам.

с.Боровне - обеліск полеглим односельчанам.

с. Гута - Боровенська - пам’ятник полеглим односельчанам (1976р.).

с. Тоболи - - пам’ятник полеглим односельчанам (1980р.), кладовище вояків І світової війни, оборонні споруди часів І світової війни.

с. Полиці - церква Різдва Пресвятої Богородиці (1825р.),пам’ятник полеглим односельчанам.

с.Гута - Камінська - шкільний краєзнавчий музей, церква Іоанна Предтечі (початок XVIII століття).

с. Яловацьк - джерело, виток річки Цир «Кам’яна річка».

с. Добре - ландшафтний заказник «озеро Сірче», - пам’ятник полеглим односельчанам.

с. Хотешів - церква святого Архангела Михайла (1790р., пам’ятник архітектури державного значення), - пам’ятник полеглим односельчанам.

с. Черче - шкільний краєзнавчий музей, - пам’ятник полеглим односельчанам (19780.), джерело.

с. Осівці - церква святої Параскеви - П’ятниці (1773р., пам’ятник архітектури державного значення), озеро Ольблє (Лука).

с.Грудки - церква святого Архангела Михаїла (1775р.), - пам’ятник полеглим односельчанам (197р.).

с.Видерта - церка різдва Пресвятої Богородиці (1738р., пам’ятник архітектури державного значення), обеліск полеглим односельчанам (1970 р.), водосховище, криниця).

с. Ворокомле - церква Покрови Пресвятої Богородиці (1889р.),- пам’ятник полеглим односельчанам (1970р.), джерело (урочище «Забріддя»)., криниця.

с. Брониця -пам’ятник полеглим односельчанам (1971р.), криниця.

с. Пнівне - шкільний краєзнавчий музей, - пам’ятник полеглим односельчанам (1971р.).